У цей день ми шановуємо пам’ять тих, хто героїчно загинув у радіаційному вогні, хто помер від наслідків впливу радіації. Розділяємо біль людей, які змушені були покинути рідну землю.

«Я тут все життя живу», — каже баба Пріся у п’єсі Павла Ар’є «На початку і наприкінці часів», за якою в Полтавському театрі ім. М. Гоголя десять років тому здійснили постановку «Зона. 30 км людяності». Тут — це в зоні відчуження навколо Чорнобильської АЕС. Тут — це на землі, де народилася, де пізніше зустріне свій кінець.

Вистава висвітлює картину життя родини неподалік смертоносного реактора, майже абсолютно ізольованої від великого світу. Дилема вибору між рідним, але, здавалося б, загрозливим, і чужим, але безпечним, між великим містом і маленьким поліським містечком, між життям і смертю, між правдою і кривдою постає не тільки перед персонажами постановки, а й перед глядачами, тому ця вистава зазвучала сьогодні по-новому та залишається актуальною й через десять років. 🎭