Програму розглянуто та рекомендовано

 до впровадження на засіданні циклової комісії

загальноосвітніх та соціально-гуманітарних

 дисциплін

Полтавського фахового коледжу

Національного юридичного університету

імені Ярослава Мудрого 

Протокол №6 від 22.02.2022р.

Розглянуто і схвалено педагогічною радою

Полтавського фахового коледжу

Національного юридичного університету

імені Ярослава Мудрого

                                                                                       Протокол №7 від 23.02.2022р.

Завантажити програму

ПРОГРАМА

та методичні рекомендації до вступного випробування

з дисципліни «Українська мова» для вступників

до Полтавського фахового коледжу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого у 2022 році

Правила проведення вступного екзамену з української мови

Для вступного диктанту добираються тексти, максимально насичені вивченими орфограмами й пунктограмами. За метою висловлювання це можуть бути тексти-розповіді, описи чи міркування. Проте частіше це тексти комбінованого типу, у яких органічно поєднуються елементи всіх типів з монологічною і діалогічною формою викладу.

Методика проведення вступного диктанту включає такі обов’язкові етапи:

• читання екзаменатором тексту диктанту в цілому;
• проведення лексико-семантичної роботи;
• читання речення логічно виділеними частинами (двічі кожну);
• перечитування викладачем речення в цілому – абітурієнти остаточно визначаються в пунктуації речення;
• роботи здаються вступниками одразу ж після перевірки за викладачем.

Після запису абітурієнтами тексту диктанту не можна залишати роботи для самостійної перевірки. Психологічно це обґрунтовується так: у ході написання тексту увага максимально концентрується, загострюється слух, активізується довільна пам’ять ( пригадується необхідний лінгвістичний матеріал), а вже під час самоперевірки розумова напруга спадає (і це цілком природно!), закрадаються сумніви, непевність у написанні і в результаті – правильне написання найчастіше виправляється на неправильне.

Важливе значення для успішного написання контрольного диктанту має рівень оперативної пам’яті абітурієнта – уміння утримувати і відповідно відтворювати на письмі по ходу диктування фрази, логічні частини тексту. Нерозвинена оперативна пам’ять збиває з колективного ритму письма, спонукає до перепитування, заглядання навкруги і врешті спричинює відставання.

Розвитку оперативної пам’яті приділяється увага у процесі проведення навчально-тренувальної роботи, зокрема застосування таких методичних прийомів, як вільні диктанти, перекази, навчальні диктанти, письмо по пам’яті тощо.

Вступ

Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є диктант.

Перевірці підлягають уміння: правильно писати слова на вивчені орфографічні правила та слова, визначені для запам’ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації; належним чином оформляти роботу.

Тексти диктантів відображають розвиток сучасної української мови, історію, звичаї і традицію нашого народу, здобутки кращих представників людства у царині науки, освіти, культури, а також розмаїтий світ природи. Диктанти дібрані із художніх творі української класичної літератури, науково-публіцистичних статей відомих діячів науки і культури, журналістів. Тексти відповідають таким вимогам: змістовно цілісний, логічно завершений, ідейно навантажений уривок твору, зрозумілий і доступний абітурієнтам.
 Лінгвістичне наповнення текстів відповідає вимогам навчальної програми з дисципліни «Українська мова». Вони включають вивчені орфограми й пунктограми у різних синтаксичних конструкціях (у простих, ускладнених і складних реченнях), при прямій мові тощо. 

Тексти лексично багаті, але не перенасичені архаїзмами, неологізмами, діалектизмами, що могло б утруднювати їх сприйняття слухачами.

При написанні диктанту абітурієнти повинні знати:

• основні орфоепічні, орфографічні, пунктуаційні правила;
• морфологічні ознаки та синтаксичну роль частин мови;
• загальні відомості про просте і складне речення, однорідні члени речення, речення із вставними словами, відомості про відокремлені та уточнюючі члени речення, пряму мову.

Абітурієнти повинні вміти:

• дотримуватися норм українського правопису;
• знаходити вивчені орфограми, пояснювати їх;
• правильно писати слова з вивченими орфограмами;
• знаходити і виправляти орфографічні помилки;
• обґрунтовувати вживання розділових знаків за допомогою вивчених правил.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Критерії оцінювання диктанту

Перевірка здійснюється за традиційною методикою.

Для проведення вступних випробувань у формі диктанту використовується текст, обсягом від 160 до 180 слів за 12-ти бальною шкалою оцінювання.

Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких критеріїв:

• орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково;
• помилка в слові, яке повторюється в диктанті кілька разів, вважається однією помилкою;
• помилка на одне правило, але в різних словах, вважається різними помилками;
• розрізняють грубі й не грубі помилки, тобто такі, які не мають істотного значення для характеристики грамотності.

Під час підрахування помилок дві негрубі вважають за одну грубу.

До негрубих відносять такі помилки:

• у винятках усіх правил;
• у написанні великої букви в складних власних найменуваннях;
• у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками;
• у випадках, коли замість одного знаку поставлений інший;
• у випадках, що вимагає розрізнення неі ні (у сполученнях: не хто інший, як…; не що інше, як…; ніхто інший не…; ніщо інше не…);
• у пропуску одного зі сполучуваних розділових знаків або в порушенні їх послідовності;
• у заміні українських букв російськими.

За наявності в диктанті більше п’яти поправок оцінка знижується на бал.

Нормативи оцінювання диктанту

ШКАЛА ПЕРЕВОДУ ОЦІНОК ЗА 200-БАЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ

У процесі підготовки до вступного випробування необхідно користуватися літературою (підручниками, посібниками), рекомендованими Міністерством освіти і науки України.

        Рекомендована література для підготовки до іспитів:

1. Авраменко, О. Було-стало: зміни в правописі / О. Авраменко. Київ: Видавництво Даринка, 2019, 40 с.
2. Авраменко О. Збірник диктантів. 9 клас. ДПА – 2021. К.: Грамота, 2020.
3. Авраменко Олександр, Тищенко Оксана. Українська мова. Правопис у таблицях, тестові завдання. К.: Книголав, 2018
4. Козачук Г.О. Українська мова. Практикум. К.: Вища школа, 2014.
5. Орфографічний словник української мови. Режим доступу: https://559.slovaronline.com/
6. Фурдуй М.І. Українська мова. Практикум з правопису. К.: Либідь, 2004.

Зразок вступного диктанту

                                 Нестор Літописець

Він прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятилітнім юнаком і назавжди залишився там, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком української історії. 

Усі історики сходяться на тому, що Нестор був надзвичайно освіченою людиною, добре знав і давньоруські, й іноземні літописи, які читав в оригіналі.

Нестора часто називають літописцем. Це так, він справді писав літописи. Але правильніше було б назвати його письменником та істориком. Він дотримувався літописних форм і хронологічної послідовності викладу подій, але прагнення висловитися ширше та докладніше диктувало йому численні вставні оповіді в «Повісті временних літ». Це виходило за рамки загальноприйнятих тоді сухувато-ділових сказань. Так конкретизовано й художньо яскраво до Нестора не писав на Русі ніхто.

Серед багатьох людей поширена така думка: Нестор – єдиний автор «Повісті временних літ». Вона помилкова. Нестор звів в одне ціле різні літописи, створені його попередниками, творчо опрацював їх, збагатив своїм літописом – і з-під його невтомного пера вийшла цілісна і тематично завершена книга. Нестор був надзвичайно незалежною у своїх поглядах людиною – це часто викликало нарікання князів. 

                                                 За М. Слабошпицьким (162 слова)