Шановні студенти, аспіранти, викладачі та співробітники Університету, від усього серця вітаю вас із Днем захисників і захисниць України!
Сьогодні думки кожного українця поруч із нашими солдатами, добровольцями, волонтерами – всіма, хто ціною власного життя, здоров’я та спокою боронить Батьківщину, допомагає вижити людям на окупованих територіях, докладає неймовірних зусиль, щоб ці території знову стали українськими. Саме вони, буквально вгризаючись у кожен метр рідної землі, мужньо б’ють ворога, який вже понад півтора року намагається захопити наші міста і села, поневолити громадян, на весь світ лицемірно заперечуючи наше право на існування як нації, нашу мову, історію та культуру, нашу справедливу волю обирати власний шлях і розбудовувати суверенну державу. Бажання агресора затягнути українців у диктаторську людожерську прірву, звісно, отримало гідну відсіч. Адже нащадки Ярослава Мудрого, Богдана Хмельницького, Лесі Українки, Тараса Шевченка та багатьох інших славних синів та доньок України не здатні здаватись без бою. В наших жилах тече козацька кров, в ДНК назавжди зашита жага свободи і справедливості.
Я щиро дякую кожному з вас за відвагу, мужність, готовність до самопожертви в ім’я щастя та волі Українського народу, я вклоняюся живим і загиблим героям і вірю, що гордість за їхні подвиги житиме вічно у серцях наступних поколінь. Адже завдяки вам Україна зараз – це символ справедливої боротьби й непохитної віри у перемогу демократії над зухвальством і невіглаством диктатури.
Сьогодні ж, у день важливого патріотичного свята, хочу особливо подякувати за службу й героїчну боротьбу членам університетської родини, які з перших днів повномасштабного вторгнення стали на захист свого народу. З молитвою на вустах низько вклоняюся тим, хто з поля бою не повернувся. Університет, Україна і весь світ пишається вами, з важким серцем і скорботою дякує за подвиг. Ми пам’ятаємо вас поіменно й передамо цю пам’ять своїм дітям і онукам.
Університет створив сторінку пам’яті загиблих Героїв, які навіки залишаться нашими студентами та випускниками і просимо в Бога спокою їхнім душам. На жаль, там багато облич, багато обірваних доль, надто багато горя, але це ціна нашої свободи й глибина відповідальності за майбутнє країни. І ми маємо бути гідними цього подвигу, повинні до краплини використати шанс на побудову суверенної, чесної, правової держави, тим самим ушанувавши пам’ять кожного воїна, який за цю мрію віддав життя.