У весняну пору, а саме 9 березня, народився Т.Г.Шевченко – великий син великого народу, відомий художник і геніальний поет, якого називають Кобзарем і національним Пророком. І у цю ж пору, 10 березня, на 47-рому році життя він відійшов у вічність, віддавши людям свій неперевершений талант і велике серце, сповнене любові до своєї землі і свого народу.

Із 47 років поет прожив 24 роки у кріпацтві, 10— на засланні, а решту— під наглядом жандармів. Але велич його духу, любов до України, віру в її щасливе майбутнє не зламали ні переслідування, ні заслання, ні життєві поневіряння.
З метою вшанування пам’яті великого Кобзаря, щороку в Україні відзначаються Шевченківські дні.
Дата народження Т.Г.Шевченка була внесена до календаря пам’ятних та знаменних дат ЮНЕСКО і відзначається також у всьому світі.
6 березня у Полтавському юридичному коледжі відбулася конференція, присвячена Шевченківським дням. У ній взяли участь студенти другого курсу. У своїх доповідях вони висвітлювали питання життя і діяльності Кобзаря, його літературних зв’язків. Особлива увага приділялася на конференції аналізу творів Т. Шевченка, які є в програмі зовнішнього незалежного оцінювання. Доповідачі говорили про полтавські шляхи поета, про значення його спадщини для нащадків. 

Творчість Тараса Шевченка давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, у чому черпають сили і надії. 
У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі. І серед цих заповітів перший і останній:

Свою Україну любіть,
Любіть її … 
Во врем’я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї господа моліть.