Студентські роки — це час самоствердження, пошуку власного шляху, нових знайомств та великих надій. Але для тих, хто стає мішенню булінгу, це також період болю, тривоги й глибокого самотнього мовчання. Іноді один жарт, що злетів з чужих вуст, залишається шрамом на серці назавжди. Булінг — це не просто “жарти”, якщо сміється тільки одна сторона.
Це — систематичне приниження, образи, ізоляція, або навіть мовчазне ігнорування, яке може глибоко ранити людину.
 Що відчуває людина, яку цькують? З психологічної точки зору, булінг руйнує одразу кілька важливих речей:
• Самооцінку — постійні насмішки змушують сумніватися в собі.
• Довіру до людей — “а раптом мене знову зрадять?”
• Відчуття безпеки — навіть пара стає стресом, бо там «вони».
Наслідки можуть бути серйозні: тривожність, депресія, соціальна ізоляція, навіть суїцидальні думки.
А що думають ті, хто булить?
Дивно, але часто — самі не в найкращому стані.
Це може бути спроба «самоствердитись», приховати свої страхи чи слабкості, або просто копіювання чужої токсичної поведінки.
Булер не завжди усвідомлює, що ранить — але це не виправдання.
 “Я просто спостерігав” — теж відповідальність
Психологія каже: глядачі — ключова фігура.
Коли ніхто не реагує, булінг лише посилюється.
Навіть одна фраза підтримки або “не смішно” може змінити ситуацію.
 Що робити?
• Якщо ти страждаєш від булінгу — не мовчи. Психолог, куратор, довірена людина — почни з одного кроку.
• Якщо ти бачиш, як знущаються з іншого — підтримай або повідом.
• Якщо ти колись когось принижував — подумай: чи справді ти хочеш бути джерелом болю?
Не ігноруйте біль за посмішкою /
• За фасадом “успішного” студента може ховатися дитина, яка кожного дня бореться з невидимими демонами. Не проходьте повз. Булінг — це не “просто слова”. Це рани, які кровоточать навіть тоді, коли їх не видно.
 У нашому коледжі ми будуємо простір, де всі мають право на повагу, підтримку і безпеку.
Психолог завжди готовий вислухати, не засуджуючи, і допомогти знайти вихід!